Ну, здрасьте, любители погрести в наркотических закоулках!
Сегодня я расскажу вам невероятную историю, как я купил шишки марихуаны и как-то в это же время ремонтировал свою тачку.
Один раз, мне, как настоящему наркоману комику, захотелось немного зашмаляться на выходных.
Я решил, что время самое то, чтобы сделать закладку и отвлечься от всех проблем.
Поэтому я выяснил, где можно найти качественное добро, и отправился на поиски.
Засыпанному предложениями от дилеров, я смело прикупил свою порцию белого порошка, чтобы приятно провести вечер в кругу друзей.
Конечно, я не мог просто так пойти домой и подсадить себе шишку.
Я же не быдлан, я настоящий гурман наркотического мира!
Поэтому перед тем, как приступить к главному, я решил затеять второй проект, связанный с моим авто.
Понимаете, у меня появилась приходная девочка, которая заявила, что нашла свой путь в жизни и хочет стать мастером по ремонту автомобилей.
Я решил поддержать ее и предложил, что если она поможет мне починить мою тачку, то я отблагодарю ее хорошими запасами масла.
Она согласилась, и мы приступили к ремонту.
Но прежде чем приступить к делу, я восхитился ее навыками владения инструментами.
Она словно была настоящим мастером, гамающим в игру, где вместо клавиатуры и мышки он использовал свои инструменты.
| В этот момент я осознал, что она отлично подходит для этой работы и может справиться с любым вызовом. |
Так, когда все было готово, я подошел к моему авто и понял, что масло закончилось.
Но даже это не остановило нас, мы взяли немного времени от ремонта и отправились в поисках доброго масла.
Нашли мы его не сразу, но зато проходя мимо знакомого, я вспомнил, что у него точно есть кое-что интересное.
И так оно и было, он предложил нам большую дурь – гашишное масло, которое было как раз тем, что нам нужно для авто.
Мы купили его и поспешили вернуться к нашей работе.
Подсадив масло моему авто, мы закончили ремонт и оно запустилось с новой силой.
Но, конечно же, после такого напряженного дня, мы решили отдохнуть и немного зашмаляться.
Мы нашли уютное место, где можно спокойно отдохнуть и насладиться моментом.
И так, закурив наши шишки марихуаны, мы погрузились в дивный мир наркотического блаженства.
Большая дурь, которую мы приобрели, позволила нам отключиться от всего и наслаждаться каждым мгновением.
В это время мы рассказывали друг другу смешные истории и гамали в наши любимые видеоигры.
В конечном итоге, я понял, что этот день стал одним из самых незабываемых в моей жизни - ремонт авто и незабываемый наркотический опыт.
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...
